В ДНЗ 9 “Дзвіночок” розвивально-корекційну мовленнєву роботу в старших группах здійснює вчитель-логопед Оксана Іванівна Гац

        Вчителем-логопедом двічі на рік проводиться діагностичне вивченнястану мовленнєвого розвитку дошкільників. Результати фіксуються у журналі відвідування дітьми групи (відомості про стан звуковимови дітей). За результатами вересневого обстеження комплектуються корекційні групи для дітей з мовленнєвими порушеннями з діагнозами: Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення, Нерізко виражений загальний недорозвиток мовлення, решту дітей з мовленнєвими порушеннями взято на облік вчителя-логопеда та ведеться консультативна робота з батьками. Облік консультування батьків ведеться в Журналі консультації. З метою усунення мовленнєвих порушень планується корекційна робота з дітьми за такими напрямками:

• розвиток фонематичного слуху;
• формування навичок правильної звуковимови;
• корекція та формування звуків;
• збагачення та уточнення словникового запасу;
• розвиток граматичних умінь та навичок;
• робота над лексико-граматичною стороною мовлення;
• розвиток діалогічного, монологічного і зв’язного мовлення;
• розвиток загальної дрібної моторики.

       При підборі і систематизації ігор за тематичним принципом у роботі з дітьми-логопатами, крім вирішення мовленнєвих завдань педагог працює над розвитком психічних процесів.

        Вчитель-логопед використовує різні методи та прийоми щодо корекцій мовленнєвих порушень у дітей.

        Одним з важливих напрямків корекційної роботи вчителя-логопеда є тісний взаємозв’язок з педагогами та батьками, які закріплюють мовленнєві навички та вміння дітей в процесі організації життєдіяльності.

Особливо тісна співпраця ведеться з вихователями:

• використання логопедичних цікавинок на заняттях з мовленнєвого розвитку;
• закріплення поставлених звуків логопедом у дітей-логопатів;
• широке використання вправ з розвитку загальної та дрібної моторики.

        Однією з головних умов результативності роботи є тісний взаємозв’язок вчителя-логопеда з сім’єю. З метою надання практичної допомоги батькам дітей у яких порушене мовлення в умовах сім’ї вчитель-логопед запропонувала домашні зошити. Розроблено низку пам’яток та буклетів з розвитку та формування правильного мовлення.

       Така система роботи забезпечує результативність корекційної роботи та необхідну підготовку дітей до успішного навчання в школі.

       Аналіз вивчення звуковимови свідчить про велику кількість вихованців, що мають мовленнєві порушення. У дітей спостерігається нечітка вимова шиплячих, свистячих, сонорних звуків. Діяльність педагогів полягає у закріпленні поставлених звуків у дітей вчителем-логопедом, розвитку та формуванні правильної звуковимови, чіткого виразного мовлення, удосконалення фонематичного слуху. Різноманітність видів діяльності особистісно-орієнтована модель взаємодії з дітьми позитивно вплинули на динаміку розвитку та якість кінцевих результатів.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови.

        Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Стосовно розвитку кожного з компонентів Ви ознайомилися в розділі “Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини”. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ВІК ДИТИНИ	ЗВУКИ МОВИ
Від 1 до 2 років	А, О, Е, М, П, Б
Від 2 до 3 років	У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й
Від 3 до 4 років	С, З, Ц
Від 4 до 5 років	Ш, Ж, Ч, Щ
Від 5 до 6 років	Л, Р

       

Логопед  радить.

4 кроки до правильної вимови

       Якщо ви хочете, щоб ваша дитина говорила правильно і красиво, подбайте про це якомога раніше. Фахівцями доведено, що саме в перші три роки життя дитини її мозок налаштований на максимально ефективне накопичення лексичного запасу.

       Як це зробити? Звичайно, граючи! Доцільно “уроки” проводити з урахуванням віку маленького ”учня”.

        Дитині 1 рік. У цьому віці найбільш корисні рухливі ігри та пальчикова гімнастика. Ви запитаєте, як це пов΄язано з вимовою? Нервові закінчення, які знаходяться на кінчиках маленьких пальчиків, напряму пов΄язані з центром мозку, відповідальним за мовлення.

       Нам півтора роки! Дитині,напевно, прийдуться до смаку різноманітні ігри зі шнурівками, кубиками і … посудом. А пальчикову гімнастику тепер можна супроводжувати нескладними віршиками «Сорока – Ворона», «Кую-кую чобіток» тощо.

        Уже 2 роки? Тренуємо вимову за допомогою… телефонних розмов. Під час телефонного діалогу малюк позбавлений можливості “розмовляти” жестами, отже, йому доводеться активно демонструвати свою ораторську майстерність.

        Малюку 3 роки. Настав час “дорослих” ігор. Пограємо в “Хто що робить?” Наприклад, ви говорите: “Сонечко – світить, а ще… “, пропонуючи дитині продовжити речення.

       У такий спосіб ви заохочуєте малюка не тільки задіяти весь свій словниковий запас, але й підключити знання про навколишній світ.

Діти вчаться того, що пізнали через досвід:

• Дитина, яку критикують, вчиться засуджувати.
• Дитина у ворожому довкіллі вчиться агресії.
• Дитина, що живе у страху, вчиться боятися.
• Дитина, яку постійно жаліють, вчиться жаліти себе.
• Дитина, яку висміюють, вчиться боязливості.
• Дитина, оточена заздрістю, вчиться бути заздрісною.
• Дитина, яку соромлять, вчиться відчувати постійну провину.
• Дитина, яку заохочують, вчиться вірити у себе.
• Дитина, оточена толерантністю, вчиться бути терплячою.
• Дитина, яку хвалять, вчиться вдячності.
• Дитина, яку сприймають прихильно, вчиться кохати.
• Дитина, яку підтримують, вчиться любити себе.
• Дитина, яку гідно оцінюють, вчиться, що добре мати мету.
• Дитина, що живе серед тих, хто вміє ділитися, вчиться щедрості.
• Дитина в чесному довкіллі вчиться правди і справедливості.
• Дитина, що живе з почуттям безпеки, вчиться довіряти.
• Дитина, оточена приязним ставленням, вчиться радості життя.
• Якщо Ви живете у спокої, то й Ваша дитина житиме зі спокоєм у душі.
• Тож у якому довкіллі живе Ваша дитина?

 

Що таке норма?

        Діти починають оволодівати мовленням із самого народження. Чуючи ласкавий мамин голос, вони вже в 2-3 міс. відповідають гулінням, у 5-6 міс. починають лепетати, а в 8-9 міс. – вимовляють перші прості слова.

       До кінця 1 року життя здорова дитина чітко вимовляє більшість нескладних за артикуляцією звуків. Словниковий її запас – 5-20 слів. В період  1,5 – 2 р. дитина починає утворювати свої перші речення, а її словник становить – 100-300 слів.

        До 3 року життя словниковий запас збільшується в 3-4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляє всі звуки, крім сонорних [л, р] і шиплячих [ш, ж, ч].

       На 4 році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки. Виявляє бажання спілкуватися. Не біда, якщо в цьому віці малюк плутає закінчення і ставить неправильний наголос.

        В кінці 5 року життя дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух та називати звуки в слові; самостійно переказувати казки та оповідання; вести діалоги з ровесниками та старшими людьми; розуміти та використовувати у своєму мовленні фразеологізми тощо.

 

Час звернутись до логопеда

        Якщо вашій дитині важко спілкуватись зі cвоїми однолітками, і ви помітили, що її мовлення значно відстає від норми, зверніться за консультацією до вчителя-логопеда. Виясніть з його допомогою причину вади.

       Можливо, ви мало спілкуєтесь з вашою дитиною, й вона просто «не чула» зразків розмовного мовлення. Тоді негайно почніть більше спілкуватися з нею, читати казки, вірші, активно займатись малюванням і ліпленням.

          Підставою для відвідування логопедичних занять є й неправильна вимова звуків. Свистячі [с, з, ц] звуки малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 року життя. Шиплячі і сонорні [ш, ж, ч, л, р] – до кінця 5 року життя.

        А як рухається ваша дитина, чи може вона сама одягатися, охайно малювати? Відомо, що будь-які відхилення у мовленні «тягнуть» за собою труднощі в моторному розвитку малюка.

         Якщо вас тривожить мовлення вашої дитини, зверніться до вчителя-логопеда за консультацією і невідкладно. Чим довше малюк буде картавити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова, і тим важче буде у майбутньому виправити дефект.

 

ЧОМУ НЕОБХІДНО ВЧАСНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ФАХІВЦЯ?

        Що робити батькам, щоб допомогти своїй дитині досягти успіхів у житті. Наскільки важливо для підростаючого, але поки ще зовсім маленького, менеджера, адвоката, економіста, політика уміння красиво, чітко і виразно говорити? Адже з досліджень психологів нам відомо, що 17-20 % інформації слухачу дає інтонація співбесідника.

         Особливо це стосується виразно-оцінної сторони мовлення, що виражає ставлення автора до висловлюваної ним інформації. Як часто губиться цікава, оригінальна думка, озвучена мляво, невиразно, незрозуміло.

           Багато дітей в силу свого віку ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але батьки повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток дитини. Чому?

          По-перше, в багатьох дітей у зв’язку з недоліками мовлення виникають психологічні проблеми – дитина соромиться свого мовлення, намагається менше говорити – і, як наслідок, вона стає більш замкнутою, нетовариською.

          По-друге, порушення звуковимови в дошкільному віці є першою сходинкою до проблем в навчанні читання і письма в школі (виникають, так звані, дислексія – порушення читання та дисграфія – порушення письма).

          І, нарешті, по-третє, мовлення – це один з найголовніших засобів пізнання світу, а тому погано розвинене мовлення буде перешкоджати повноцінному розвитку особистості.

          Але як довідатися, чи нормально розвивається мовлення Вашої дитини?

          Звичайно, не всі діти, що нормально розвиваються обов’язково відповідають загальноприйнятій віковій нормі мовленнєвого розвитку, але, все ж, існують деякі вікові особливості розвитку мовлення дитини. Багато батьків через незнання цих закономірностей, іноді, дуже пізно помічають відставання своєї дитини в мовному розвитку.

 

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Перший рік життя.

      1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого.

      Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.

Другий рік життя.

       Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя.

     Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя.

        Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

        Діти цього віку охоче вступають у розмову з дорослими та ровесниками, відповідають на запитання дорослих та до них звертаються із запитаннями. Цей період ще називають періодом «чомусиків».

        Словниковий запас становить 1300-1500 слів, зокрема наявні слова, що позначають тимчасові і просторові поняття (далеко, близько, довго, швидко).

        У дошкільників четвертого року життя добре розвинена мимовільна пам’ять, що дозволяє запам’ятати велику кількість текстів (віршів, пісень, рекламних роликів) напам’ять. У цей період зв’язне мовлення ще недосконале, так як у розповідях про події з власного життя допускаються неточності, пов’язані з непослідовністю викладених фактів.

        Малюки розуміють прочитані короткі розповіді і казки з опорою на малюнки і без них; починають переказувати відомі їм нескладні за сюжетом казки. Можуть оцінити своє і чуже мовлення; часто ставлять запитання про значення слів.

        У мовленні чотирирічного малюка вже зустрічаються складносурядні і складнопідрядні речення, вживаються прийменники «по, до, замість, після», сполучники «що, куди, скільки»; все менше зустрічається помилок на словозміну основних частин мови.

        У багатьох дітей звуковимова наближається до норми. Вони правильно промовляють свистячі звуки, але у частини дітей ще може спостерігатися заміна свистячих і шиплячих звуків один одним, наприклад, «стілець – штілець», а також відсутність звуків [л, л΄, р, р΄]. Зникає пом’якшена вимова інших груп приголосних.

П’ятий рік життя.

        Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях вона використовує майже усі частини мови, вживає прислів’я, приказки, загадки, узагальнюючі слова («одяг», «тварини», «квіти»), називає широке коло предметів і явищ довкілля (день, ніч, частини тіла і т.д.). У словах і реченнях вже не зустрічаються перестановки звуків і складів, слів та їх пропуски. Виняток становлять деякі «важкі» незнайомі слова.

        В цей час відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди правильно використовувати відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджувати між собою слова.

В цьому віці діти самостійно:

• починають висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковують про оточуючі предмети, події;
• вміють самостійно складати розповіді з п’яти – восьми речень описового та сюжетного характеру, використовуючи наочність;
• беруть участь у діалогах, не намагаючись перетворити їх у монологи;
• відповідають на телефонні дзвінки, запам’ятовують і передають прості повідомлення; можуть повторити речення з семи-десяти слів;
• переказують казки, повторюють невеликі вірші, хоч інколи ще потребують навідних питань чи підказки дорослого;
• виділяють перший і останній звуки в словах, інтонаційно виділяють заданий звук у словах, добирають слова із заданим звуком.
• У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки [с, з, ц], починають вимовляти шиплячі звуки [ш, ж, ч], але ще можуть замінювати їх один-одним, наприклад, «шапка – сапка», «жовтий – зовтий». Звук [р] в цьому віці діти ще можуть замінювати на [й΄, л] або [л΄], наприклад, «рак – йак», «риба – либа», «пиріг – пиліг».

Шостий рік життя.

       До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

 

 

СКАРБНИЧКА ПОРАД ДЛЯ БАТЬКІВ

“Всебічний розвиток правильного мовлення”

      Мабуть кожну родину, де росте малюк непокоїть питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці вцілому, та мовленнєвий розвиток зокрема.

      Розвиток мовлення дитини починається від самого народження. Навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини має велике значення для всього її подальшого життя.

      Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Дитина повинна чути правильне, чітке мовлення, бажано, щоб батько і мати розмовляли з малюком на одній, на рідній мові. Дуже важливим є те, що саме, та в якому вигляді сприймає слух дитини в ранньому та молодшому віці, в найбільш сприятливі роки її життя.

 

 ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

      Формування правильної вимови у дітей – це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

       Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

        Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

        Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

        Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

         З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

        Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

         Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення.

         Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

        Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

1. Розминати пальцями пластилін, глину.
2. Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
3. Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
4. Стискати та розтискати кулачки.
5. Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
6. Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
7. Показувати окремо тільки по одному пальчику.
8. Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
9. Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
10. Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
11. Нанизувати великі ґудзики на нитку.
12. Зав’язувати вузлики на мотузці.
13. Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
14. Закручувати шурупи, гайки.
15. Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
16. Складання матрьошок.
17. Малювання у повітрі.
18. Ігри з піском, водою.
19. Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
20. Різати ножицями.

 

 

Пальчикова гімнастика

        Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь, Цей пальчик – моя бабуся, Цей пальчик – мій татусь, А оцей – моя матуся, Ну, а цей маленький – я, Ось уся моя сім’я

(Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

Хованки

Пальці в хованки всі грались Ось так, ось так, В кулачки всі заховались, Ось так, ось так.

(Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Сорока

Сорока білобока Кашу варила Діточкам давала. Цьому дала, Цьому дала, Цьому дала, Цьому дала, А цьому не дала: Ти дрова не рубав І води нам не давав, Ти і піч не натопив І нічого не поїв.

(Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

Зайці

Скаче зайчик перший Під високою сосною, А під другою сосною, Скаче зайчик другий.

(Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

Соління капусти

Ми капусту порубали, Свіжу моркву натирали, Ми капусту посолили, З неї соку надушили.

(Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята

Іде коза рогата, Коза бородата, Козенятко спішить, Дзвоником дзвенить.

(Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)

Замок

На дверях замок висить, Ми його відкриєм вмить. Постукали, покрутили І легесенько відкрили.

(Ритмічні швидкі з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.)

 

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА

        Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків.

         Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.

         Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі. Наприклад: “Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому теж є свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи “Лопаточка”, “Чашечка”, “Голочка”, “Трубочка”, “Гірка”). А ще він, як і всі діти любить гратися – гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору – вниз (вправа “Гойдалка”), грати в хованки (вправи “Змійка”, “Годинник”). Та, мабуть, як і ти він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа “Смачне варення”). А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа “Конячка”)!”

       Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.

      Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.

1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

 

РОЗВИТОК РУХЛИВОСТІ ОРГАНІВ АРТИКУЛЯЦІЙНОГО АПАРАТУ – ВАЖЛИВИЙ КРОК НА ШЛЯХУ ДО ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

      Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та мякого піднебіння. Порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.

       Таким чином, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків.

       Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити. Велику помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують мўясо на мўясорубку. Перетираючи їжу, Ви не допомагаєте дітям, а навпаки, затримуєте розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків скаржаться на те, що їх малюки погано жують. Їм важко зїсти такі фрукти та овочі, як морква, яблуко, огірок.

       Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, тренувати й укріпити мўязи щок та язика небхідно обовязково давати дитині жувати такі продукти, як:

• скоринки хліба,
• сухарики,
• сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм),
• тверді фрукти (яблуко, груша),
• тверді овочі (морква, огірок),
• шматочки вареного м’яса.

         Часто буває так, що дитина наслідує неправильне мовлення дорослих чи однолітків. Тому намагайтеся робити так, щоб дитина чула правильне, чітке, емоційно оформлене мовлення. Слід памўятати, що від самого народження малюк навчається рідній мові.

         Тому слідкуйте за своїм мовленням: не говоріть швидко, чітко вимовляйте усі звуки, проявляйте емоції під час розповіді. Не “сюсюкайте” з дитиною, адже їй буде набагато приємніше, якщо Ви будете спілкуватися з нею, як з дорослою.

        Недоліки звуковимови можуть виникати внаслідок слабкості мўязів язика, губ або через порушення координації рухів, що проявляється в невмінні виконувати язиком чи губами точні цілеспрямовані рухи. Тому не слід чекати, а вже у дошкільному віці потрібно проводити спеціальну артикуляційну гімнастику, яка спрямована на розвиток рухливості мовних органів, чіткості та скоординованості їх рухів.

 

ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті

“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.
“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.
“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.
“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.
“Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).
“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).
“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.
“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
– звук [а] серед у, у, а, у;
– звук [а] серед о, а, і, о;
– звук [і] серед и, е, і, и;
– звук [с] серед л, н, с, п;
– звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.
“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади
– та-та-да – пі- пи – ат-от
– па-па-ба – мі-ми – ум-ом
– ка-ка-га – ді-ди – іт-ит
– ва-ва-фа – кі-ки – ек-єк
“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
– мак, лак, так, бак;
– тачка, качка, дачка;
– сік, вік, тік, бік;
“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
– на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
– на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
– на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.
“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”

– Оля, осінь, овочі, окунь – [о]
– Сад, суп, сумка, ніс, лис – [с]
– Аня, агрус, акула, автобус – [а]
– Маша, мак, мама, сом – [м]

Ігри та вправи на розвиток дихання

“Забий м’яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.

“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.

Ігри та вправи на подолання заікання

Вправи для зняття м’язової напруги

При заіканні часто напружені м’язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м’язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.

«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.

«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни.

Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.

«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води.

Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу.

Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.

«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.

Вправи для розвитку мовного дихання

«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.

«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.

 Вправи для розвитку голосу

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)

Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);

Вправи для розвитку координації мовлення з рухами

Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.

«Машина». Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)
Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)

«Дощик». Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)
Мокрі всі доріжки.
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)

«Листочки». Листочки над нами кружляють, (руки підняти нагору, махати кистями рук)
Листочки на землю лягають. (присісти)
Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)
Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч)

Для Вас, батьки!

Враховуючи постійні скарги батьків на нестачу часу для занять, можна використовувати для спілкування та навчання час, який витрачається на дорогу в садок чи з нього. Саме під час цих щоденних пересувань, по-перше, можна зайнятись розвитком моторики та уваги дитини, запропонувавши їй рухатись лише бровками та перестрибувати через незначні перешкоди. По-друге, з’являється можливість по дорозі грати в мовленнєві ігри:

–   “Спіймай спільний звук”.
Дорослий промовляє ряд слів або невеликий віршований твір. Завданням дитини є визначити спільний звук та його місце у визначених словах.
Наприклад:
Мама, мак, мило, морозиво, магазин, миша – [м].
Сова, сорока, Олександр, весна, сало, овес – [с].
Ромашки рвати ми ходили
Над річкою в рясній траві.
           І раптом равлика зустріли
Із ріжками на голові. – [р].

“Зміни слово”.
Дорослий промовляє слово, дитина відтворює його вимову. Згодом слід дати чіткі вказівки як саме змінити слово.
Наприклад: сом – заміни [о] на [а] – сам; [а] на [і] – сім; [м] на [к] – сік; [с] на [р] – рік; [к] на [в] – рів тощо.

“Визнач перший (останній) звук”.
Дорослий промовляє слова. Завдання дитини чітко повторити їх по одному та визначити перший (останній) звук у словах.

“Я знаю п’ять назв”.
Дорослий та дитина по черзі називають по п΄ять назв певної групи предметів чи істот.
Наприклад: ”Я знаю пять назв тварин: ведмідь, лисиця, заєць, вовк та білка.” Виграє той, хто швидко назве правильно всі назви.

“Нескінченний ланцюжок”.
Дорослий називає будь-яке слово. Завдання дитини назвати наступне, щоб воно починалося на останній звук попереднього слова. Наприклад: око-Оля-якір-риба…

“Спіймай слово” .
Дорослий називає по черзі звуки задуманого слова. Завданням дитини є сприйняти їх на слух та скласти у слово.
Наприклад: м, а, к – мак; с, о, в,а – сова; к, л, е, н – клен.

“Закінчи слово”.
 Дорослий промовляє перший склад певного слова. Завданням дитини є назвати склад(и), який(і) закінчить слово: ри – ба(нок, нва, балка), мар – ка(шрут, та, кер), гри – би(горій, вня, бар).

“Вгадай що це”.
Дорослий називає ряд слів, які описують предмет чи істоту з визначеної групи. Наприклад: малий, зручний, шкільний, необхідний, наповнений ручками та олівцями (пенал). Завдання дитини полягає в тому, щоб відгадати про що йдеться мова.

“Доповни ряд”: са, са, са – у діда сиві … вуса;
ка, ка, ка – дорога ой яка … далека;

“Склади слово з перших (других) звуків”.
Дорослий називає ряд слів. Завдання дітей полягає в тому, щоб виділити перший звук (склад) з кожного слова й скласти з них нове слово:
Марка, око, хата.   (мох)
Десять, ремонт, вода.    (дерево)

“Порівняй” (дерева, машини, будинки, людей) тощо;

Для дітей дошкільного віку характерним є явище постійних запитувань. Не слід відхилятися від запитань малюка, хоч деколи на них важко відповісти зразу. В таких випадках рекомендуємо пообіцяти дати відповідь, коли він поспить (поїсть, одягнеться чи роздягнеться, прибере іграшки і т. д.). За цей час дорослий має можливість підготуватись до відповіді. Такий прийом дає подвійну користь. З однієї сторони дитина отримує правильну й повну інформацію на своє запитання. А з іншої – в дорослому побачить цікавого для неї співрозмовника і в майбутньому буде тягнутися до спілкування з ним.
Закономірним є бажання дитини поділитись своїми враженнями про побачене під час прогулянки, про прочитану їй книжку, про переглянутий мультфільм, про власні переживання й т.п. Не слід перебивати її – нехай практикується в умінні будувати речення та підбирати необхідні слова.
Розширюючи коло уявлень дитини про навколишні предмети та явища, ознайомлюючи її з художньою літературою, розмовляючи з нею на різноманітні побутові теми, близькі й доступні розумінню дошкільника, батьки будуть водночас не лише розширювати її кругозір, а й сприяти швидкому оволодінню правильним мовленням.

 

 

ЩО СЛІД ЗНАТИ БАТЬКАМ?

     Соска шкідлива, якщо маля ссе її довго й часто. По-перше, у нього формується високе (готичне) піднебіння, яке впливає на формування правильної вимови звуків. По-друге, соска заважає мовленнєвому спілкуванню. Замість вимови слів дитина спілкується за допомогою жестів і пантоміміки.

       Артикуляційна гімнастика — це гімнастика для губ, язика, нижньої щелепи. Навчіть малюка перед дзеркалом відкривати й закривати рота, піднімати язика вгору, робити його широким і вузьким, утримувати у правильному положенні.

       Швидке мовлення — неприпустиме в розмові з дитиною. Говоріть зрозуміло, чітко, правильно, використовуючи як «дитячі», так і «дорослі» слова (це машина — бі-бі, а ось собака — гав-гав). Не дозволяйте маляті говорити швидко. Завжди розповідайте про те, що бачите. Пам’ятайте: якщо для вас усе навколишнє знайоме і звичне, то маляті з усім, що нас оточує, потрібно познайомитися. Пояснюйте йому, що дерево росте, а квітка цвіте, навіщо на ній бджола. Від вас залежить, як розвиватиметься ваш малюк.

       Головні складові гарного мовлення: правильність, чіткість, виразність, помірні темп і гучність, багатство словникового запасу й інтонаційна виразність. Таким має бути ваше мовлення.

         Дихальна гімнастика важлива у становленні мовлення. Щоб виробити правильний повітряний струмінь, необхідний для вимови багатьох звуків, навчіть дитину дути тонким струменем на легкі іграшки, кульки, кораблики на воді (щоки надувати не можна!).

       Якщо дитині виповнилося 3 роки, вона обов’язково повинна вміти говорити фразами. Відсутність фразового мовлення свідчить про затримку мовленнєвого розвитку, а відсутність слів у 3 роки — про грубі порушення загального розвитку.

        Жести доповнюють наше мовлення. Але якщо малюк замість слів користується жестами, не намагайтеся розуміти його мовлення без слів. Зробіть вигляд, що не розумієте, чого він хоче. Спонукайте його просити. Що довше ви будете розуміти жестову мову дитини, то довше вона мовчатиме. В один рік і сім-вісім місяців настає так званий мовленнєвий стрибок — дитина починає вживати багато нових слів, які раніше тільки чула та накопичувала у пасивному словнику.

       «Золота середина» — ось до чого слід прагнути, розвиваючи малюка.
Пильніше придивляйтеся до малюка — чи відрізняється він від однолітків? Але пам’ятайте — кожна дитина індивідуальна. Не перевантажуйте малюків інформацією, не прискорюйте їх розвиток. Поки дитина не засвоїла рідної мови, іноземні мови вивчати не слід!

         Ілюстрації в дитячих книжках, відповідні до віку дитини — прекрасний посібник для розвитку мовлення. Розглядайте з малюками ілюстрації, говоріть про те, що зображено на них; нехай маля відповідає на запитання: де? хто? коли? що робить? тощо.

         Фольклор — найкращий мовленнєвий матеріал, накопичений народом століттями. Потішки, приказки, скоромовки, вірші, пісеньки розвивають мовлення дітей та із задоволенням ними сприймаються.

Ліворукість — не відхилення, а індивідуальна особливість людини, і переучувати її не можна . Це може спричинити неврози і заїкуватість.
Але якщо дитина вправно користується обома руками або ще не звикла до переваги якоїсь однієї, слід нагадувати і привчати її працювати правою!

          Дрібна моторика — так, як правило, називають рухи кистей і пальців рук. Що краще розвинені пальчики, то краще розвинене мовлення. Тому прагніть розвивати м’язи руки дитини. Нехай спочатку це буде масаж пальчиків, такі ігри як «Сорока, ворона», потім ігри з дрібними предметами під вашим контролем: шнурування, ліплення, застібання ґудзиків тощо.

Не можна займатися з дитиною, якщо вона схвильована або хвора, або якщо у вас поганий настрій. Тільки позитивні емоції забезпечують високу ефективність заняття.

Критерії оцінки мовлення дитини. Наприклад, норми звуковимови:

• 3—4 роки — [с], [сь], [з], [зь], [ц] уже мають правильно вимовлятися;
• 4—5 років — [ш], [ж], [ч], [щ], [г], [к], [х];
• 5—6 років — [ль], [к], [і], [р], [рь].

       Загальне недорозвинення мови (ЗНМ) часто зустрічається втих дітей, які заговорили пізно: слова — після 2 років, фрази — після 3. Можна говорити про ЗНМ, коли в дитини недорозвинені всі компоненти мовлення:

• порушена звуковимова;
• обмежений словниковий запас;
• погано розвинений фонематичний слух;
• порушений граматичний лад мови.

         Тільки комплексний вплив фахівців (логопед, лікар, вихователі, батьки) допоможе якісно поліпшити або виправити складні мовленнєві порушення. Розумовий розвиток невіддільний від мовленнєвого, тому, займаючись із дитиною, дорослий має розвивати в неї всі психічні процеси: мислення, уяву, пам’ять, сприйняття.